Романтична весна, що трапляється в бутті місис Стоун, удови й колишньої театральної актриси, розбурхує в ній другу молодість і чуття, яких жінка за понад 50 літ життя ще не мала. Невдача на сцені, тривалий платонічний шлюб, незреалізованість плоті підштовхують завжди стриману і тактовну місис Стоун полишити Нью-Йорк і податися до Рима, а зустріч із на 30 років молодшим Паоло віщує буяння почуттів і втамування спраги кохання. От тільки розповідь парубка про фінансові негаразди друга і прохання позики видаються підозрілими. Та ще й приятелька графиня розводиться про непевність і нещирість цього красеня, натякаючи, що він знаний джиґун.
У книзі «Римська весна місис Стоун» Т. Вільямс зачіпає питання щирості й лицемірства, жертовності заради позірних статусів та ілюзорного щастя, а також спроби рухатися супроти плину, який затягує в порожнечу.